Я пишу тобі на клапті паперу –
Бачиш, дівча, занадто ми старомодні.
Хай захищає від зимного вітру
Шматочок тепла, що передам я сьогодні.
Захищатиме, немов прадавні руни,
Що вирізав їх я на світовому древі.
Торкнуся рун отих. Вони
Спалахнуть та стануть кришталеві.
Їх легко розбити, доки ти їх не прийняла.
Та вір мені: ці букви мають силу.
Є річ одна важлива, щоб ти знала:
Та сила аж ніяк не в ритуалах.
Найбільший фетиш – то «любов».
Дивне слово поміж моїми словами.
Тож читай мої клапті знову і знов,
І хай сміються боги, що над нами.
25.10.2017
