|
На площі, під старим парканом,
Так схожі на засмучені дуби,
Стояли три каліки-ветерани…
Їх душі спалені звертались до юрби
Військова форма — хто з яких родІв
Прасована, чистенька і без дір.
Ніхто нічого не просив, не говорив,
У окулярах — бо підводить зір...
Не просять — щось «на хліб» міняють:
Один - старенький патефон, від нього ручку,
На сонці в другого його медалі сяють,
В останнього в руці блищить обручка.
За віком перший — як мій батько,
Середній — наче я, — один в один,
Молодший — зовсім сивий літній дядько -
Насправді, по паперах — як мій син.
АТО, Афган, Чорнобиль і Ангола…
Я перед ними на коліна став -
Війна спалила їх — пустеля гола
Попереду… Позаду — марнослав.
Бої, походи, друзі, втрати -
Це був обов'язок, завдання, піт і кров -
Чи є в них зараз хоч би хата?
Рідня, здоров'я, жінка, є любов?
Нові часи — зовсім нові герої…
Тепер «Героїв» не дають, а продають…
Вододіл часу з підлістю такою -
Про ветеранів і людей не хоче чуть.
Уміння тільки красти зараз в моді…
Лише за це, лише «своїх» беруть.
Патріотизм і відданість? - Та годі!
«Оті» чекають, поки «ці» помруть.
Довкола діточки гасали...
На дорогих автівках, із успішних
Батьків, які святе продали,
А ці каліки, з совістю - їм лишні...
Обручка, нагороди, патефон -
Вони останнє мусять продавати,
Щоб не авто, горілку, телефон,
А хоч хлібину в хаті сьодні мати.
Життя своє поклали за оце?
Чи заслужив з них кожен таку дяку?
Душа у ранах, як і їх лице,
А пенсія — нагодувать собаку ...
ID:
760318
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.11.2017 04:39:31
© дата внесення змiн: 13.10.2022 00:02:37
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
