Ти чуєш … тиша за вікном,
Чомусь мовчать пташки… та вітер
Ледь повіває чуйним сном.
Трава пожухла, з нею квіти.
Останнє листя ледь тримають
Гілки, що геть закоцюбіли.
Зірки у небі забувають
Що вдень вони не заясніли.
Що тільки ніч їм бали править.
Що тихий щелест гомонить
Вже постають ясні заграви.
Повітря вранішне тремтить.
Та той туман нас обгортає
Немов у ковдру... вже не спить.
Він то мовчить, а то волає
Та зупиняє ранку мить.
Ой, леле! Леле! Осінь жвава!
Чому той вітер знову скрес?
Мене закохує заграва,
Та відмикає синь небес.
Я бачу очі темні, карі,
Я бачу очі мов дуга,
Та примовляю я Стожари,
Та серед вій твої блука.
