Воркує голубом червнева ніч в Парижі.
Принишкли солов‘ї у парку Тюїльрі.
В солодких нотах розгойдались в Сені брижі,
В зірковому убранні клени угорі.
Бузкові пахощі проникли у повітря,
Парфуми «Фрагонар» відчулись запашні.
Повиснув місяць рогом на шпилястих вістрях
Червоного Млина — там, де бульвар Кліші.
Полями Єлисейськими пахтять кав‘ярні —
Гарячим шоколадом, сидром і лате.
Багетами і круасанами — пекарні.
Магічний Нотр-Дам на острові Сіте
В імлі розказує Парижські таємниці,
Не згадані в історії для людських мас.
Здається, Квазімодо знову на дзвіниці
Гойдає тишу і назад вертає час.
Уперлось небо лобом у залізну вежу,
Утримує її, сяйливу, мов ґрааль.
Учувся цокіт королівського кортежу,
У Тріумфальній арці, шля́хом Лувр ─ Версаль.
Струмлять фонтани кольорові, в мерехтінні,
Торкають неповторні контури споруд,
На воду падають вогненні їхні тіні,
Освітлюють життя і розважають люд.
Париж підтримує високу моду —
Зусилля всіх епох вкладались чималі.
Вселяє місто в душі радість і свободу —
Вогнів столиця і романтиків землі.
Я ніби по Парижу погуляла На жаль, він вже не такий, як нам здається... Я не була в ньому, не довелося, але знаю, що французи тікають звідти, через чорних біженців, які вже давно підпортили ту романтику, яка там була.. Там страшно сьогодні жити. Знаю це від тих же французів, які заполонили Схід...
бАгет (з буквою А) круасан ( буква Т не потрібна)
О Лано, дякую! Нагадали мені мій липневий Париж і всі незабутні враження, які я так і не спромоглася описати.
Гарнющі спогади, вражена.
Колись Людмила Шостацька, своїми віршами про Святу землю, спонукала і мене до написання, може і Ваш вірш буде поштовхом до опису власних емоцій.
На жаль, він вже не такий, як нам здається... Я не була в ньому, не довелося, але знаю, що французи тікають звідти, через чорних біженців, які вже давно підпортили ту романтику, яка там була.. Там страшно сьогодні жити. Знаю це від тих же французів, які заполонили Схід...
Дуже цікаво. 
