Ну, що ж…мені це все ж таки вдалося:
Мені вдалося, я зумів її знайти.
Вона не заплітатиме вже в косу волосся,
Вона стала моєю. Знай то ти!
Тому, не тримай мене! Не треба!
Не тримай мене! Ти відпусти!
Не повернуся я більше до тебе.
Прощай, моя осінь! Прости!
Коли спотикався й падав я від болю,
Не маючи більше сили його нести,
Ти розділила зі мною цю долю…
Прости, моя осінь! Прости!
Ти зараз сама шелестиш
Сумно за моїм віконцем.
Прости! А чи простиш?
Не поділився своїм сонцем.
В жовтні прийди на прощальний танець,
А після, не перечитуй вірші-листи,
Бо в листопаді я поведу її під вінець.
Прощай, моя осінь! Прощай! Прости!