Ми-люди,що здатні помилятись.
Та,на жаль,не кожен з нас
Здатен в минуле назад не озиратись.
Ми чекаєм,що на це ще прийде час.
А час лиш йде,і йде невпинно,
І люди йдуть,щоб не вернутися назад.Звичайно,
Для когось це звучить так дивно,та кожен
Повинен хоч у голові навести в себе лад.
Інакше ми усі отак загинем.
Хоч тіло наше буде ще живе.
І світ краси раніше ми покинем,
а душа наша плакати буде́.
І в темноті душевного вигнання,
В пітьмі жорстокого і злого забуття,
Ми лиш про себе будем здатні думать,
Так і не дивлячиси вперед,у майбуття.
