Сльози є; вони не на показ:
Єдністю заказують долини.
В крилах серця Твого ці вершини?
І –
де Анди, а де ми? а де Кавказ?
О найди на верх, Велика Ріко,
Серцем зм’якшитись материкам:
То з-під шапки, що з Вогню,
в руковеликих
Сльози потечуть в льодовиках…
Так страшить незримий ще накал!?
Слово, що на небі є?
І що розп’яте:
Плачуть Його всіхсердечнії солдати –
Ринви царські пробиваючи в боках!
Часто дні на висоті як нічиї!
Духом серця у Покоях
за спокоєм?
Пишуть ріки всім долинам і розвоям!
Пишуть серцем слово Богу – як свої!..
Як Царя любові не любити??
Як з повагою – до серця не ввести?
Пишуть скарги люди –
в’ють персти, персти…
Світ наш хоче жити…
Серцем жити б!!
Впережись, душе моя, в пластах плисти.
Ти чому оце? Є в Бозі ти.
01.08.2004
