|
ЗИМОВА РАПСОДІЯ
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
ФАНТАСМАГОРІЯ
Якось, моя онучка Настя, сказала мені засмучено:
-« Дідусю! Ти усе пишеш, та пишеш історії для дорослих – оповідання й романи, та ще й різними мовами. А коли ж ти напишеш казочки для дітей, для мене? Я ж, залюбки, допоможу тобі з малюнками. Ти ж знаєш, що я чудово малюю.» - весело запропонувала мені першокласниця Настя.
-« А ти знаєш, Настусю. Це чудова ідея. У мене навіть визріла думка, як назвати цю нову літературну рубрику:
- «Барвисті казочки для моєї онученьки» - запропонував я замріяно.
-« А чому саме барвисті, дідусю?» - здивовано запитала маленька красуня.
- « А тому, моя люба, що я буду казочки складати, а ти будеш їх розмальовувати» - продовжую весело.
-«А ти впевнений, дідусю, що я зможу? Ти ж чудово знаєш, що я ще не справжній художник. Я тільки вчуся» - заклопотано промовила маленька красуня.
-«Я усе чудово знаю і розумію. А хочеш я тобі відкрию маленьку таємницю? – запитую.
-«Так, дідусю. Я люблю таємниці. А ще я обіцяю нікому про це не розповідати. Гаразд?» - таємниче, на пів-пошепки продовжила маленька розумниця.
-«Не так серйозно, рідненька. Ти, звісна річ, можеш поділитися нашою таємницею з мамою, бабусями, а іншим – ні слова. Домовились?» - запитую.
-«Домовились! Домовились! Та розповідай уже свою таємницю. А то мені уже так кортить, так кортить якнайшвидше дізнатися!» - нетерпляче продовжує юна художниця.
-«Гаразд, ластівочко ти моя. Слухай. Насправді я почав писати літературні твори різними мовами тільки 23 дні тому. А до тих пір я усе мріяв, але у мене нічого не виходило. А потім – наче торба розв’язалася, як сказав один мій чудовий товариш. Тому, подумай, зваж, і, попробуй. Можливо і у тебе мішечок розв’яжеться » - закінчив я пошепки.
-« Я зрозуміла, дідусю. Я попробую. А щодо нашої таємниці?
Не хвилюйся. Ніхто не дізнається. Обіцяю!» - впевнено відповіла.
-«А ти знаєш, дідусю? Я тебе люблю!» - раптом підбігла до мене люба Настуня і поцілувала у щічку.
-«І я тебе люблю, рідненька.» - і теж цілую її у щічку.
-«То ж коли ми почнемо?» - запитує з цікавістю.
-« А прямо зараз і розпочнемо. Ти ж, очевидно, знаєш відоме прислів’я : «Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні» -продовжую.
-« То що ж мені робити?» - розгублено запитує.
-« Перш за усе приготуй свої олівчики різнокольорові, пензлики, палітру з фарбами, одягни на себе фартушок барвистий, щоб не забруднити свій одяг. Тепер сідай за свій стіл і …
-«Настусенько! Першу казочку я напишу про зиму. Адже ж на вулиці вже сніг лежить, мороз щічки щипає, люди кутаються у теплий одяг, обуті у чобітки зимові, зав’язані шерстяними шаликами, на голові теплі, зимові убори. Ще й рукавички теплі одягнули. Отже, люба, намалюй мені зиму.» - пропоную.
-« Я усе зрозуміла. Починаю.» - весело побігла маленька до свого столика.
НАМАЛЮЙ МЕНІ ЗИМУ
Намалюй мені Карпатську зиму,
в казкові, білі шати одягни,
молоденькі ялинки, кремезні дуби,
ніжні берізки, й стрункі смереки.
Застели сніжно-білими покривалами,
високі гори, безмежні поля, соковиті луки.
Кригою на озерах, ставках і річках заблищи.
Іскристим інієм густі діброви й ліси притруси.
Виднокрай сніговою хурделицею замети ,
вітрами могутніми у віконце засвищи,
заморозь лютим морозом усе навкруги,
снігом колючим під ногами заскрипи.
Не поспішай, не зупиняйся, не йди.
Хай продовжиться свято галасливої, дитячої юрби.
Лижами й санчатами дай удосталь їм насолоди,
сніговою бабою, справжньою ковзанкою зими,
веселою грою у сніжки радісної дітвори.
Та й веселощі дорослим поверни:
Святим Миколаєм, Маланкою, не зупини,
Новим Роком, Різдвом Христовим, не припини,
Старим Новим Роком, Йорданом спом’яни.
Намалюй мені люту віхолу з дитинства зими,
Щоб снігу - по вікна, не проїхати, й, не пройти,
Щоб ковзанку на подвір’ї, і, бабу Снігову ліпи,
Намалюй мені зиму! Настусю, не спи!
Настуся, лебідонька, втомившись, поклала голову прямо на свій малюнок і міцно заснула. Обережно беру її на руки, несу до ліжечко, вкладаю, і, накриваю квітчастою ковдрочкою. Спи, маленька, спи. Казкових снів тобі, моя люба!
Повертаюся до кімнати, беру листочок, на якому малювала Настуся, і, очам своїм повірити не можу. Люба онука намалювала Зиму саме так, як я написав. От дивина! Одним словом –зимова казка.
12:00 – 13:15 22 12 2017 Івано – Франківськ.
ID:
767575
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 23.12.2017 00:26:31
© дата внесення змiн: 02.01.2018 21:36:10
автор: Woody Paul Grey
Вкажіть причину вашої скарги
|