Я в ніч зоряну з тобою піду,
На берег бистрої гірської ріки,
Смерекових дров багато наберу
І вогнище велике розпалимо ми
Полум'я заполихає , закружляє,
Подарує теплі нам свої промінці.
Ніби то молода циганка танцює,
Із жаринкою, що тримає в руці...
Ти, присядь біля мене моя кохана,
Дай холодні руки в долоні мої.
І в тишині послухаєм, ненаглядна,
Як потріскують сухі дрова у вогні...
А іскорки в небо високо злітають,
Зірочками сяють десь там в темноті.
Світлячками над нами пролітають,
І зникають далеко в темній далині.
Вогонь в багатті уже догорає,
Лиже дерево полум'яним язиком.
Останнє поліно в ньому зникає
І тільки густий дим стелиться над селом...
На небі остання зіронька зникає,
А туман покриває усе навкруги.
Сонце із-за гори уже виглядає,
І каже нам :- Час вам додому іти.