Крок зробив – і став.
Висловив. Тим все сказав!
Як стоїш
в народженні Христа…
Ти поет?
О, ти поет!..
А це – благоговійний середньовічний
менует...
Я спитав би: Божа Мати,
і куди це ліплення
з ХХ-го – дівати?..
Тільки мовчки дивимось на Нього:
я і Матір...
О, художнє надбання...
Пастух народивсь –
стоїть ягня!..
Хвостиком до нас!
як ангел
тільки б став...
О я к ц е с т о ї т ь
в н а р о д ж е н н і Х р и с т а!
Ти художник?
Ти й поет?
Так с т а н ь от: перший срібний менует...
Запитати б Божу Матір:
Звідки це? – із ХХІ-го...куди
дівати?
Тільки мовчки дивимось з ягням:
на Нього і на Матір...
Це так є... культурну
ліпку оббивати!..
Вознестись!
Та подивилась Божа Мати:
Ігоре, ти стань
хоч як ягня…
Чи не досить нам крилатого коня?
Крок один! –
у світлі Слова стати...
Це ж – Христос!..
І тиха Його Мати.
2.01.2007
