Ну ось, нарешті, жаданий випав сніг.
Усе покрила ковдра біла. І мій поріг...
Вже сірі ті дощі давно надопекли...
Що довго, довго без перерви так лили...
Від них чомусь мені було тривожно.
Неначе в груди сіра заповзла змія.
І каменем давила мою душу...
І дуже, дуже за тобою сумувала я...
Нарешті , випав білий сніг, нарешті...
І відлягло у мене від душі...
Картину темну змінила світла вже, нарешті.
І я другі тепер писатиму вірші...
Грудень 2017рік.