Чому мої думки в неволі?
Чи може я пишу не так,
Чи може доля так, про всяк,
Ще не бажає дать нам волю?
Чи може ми малі ще? Діти?
Ще не награлися ... у волю.
То ми холонемо? Нас гріти,
Чи може кинути в недолі?
Чому я зовсім невеселий,
Чому частіше не волаю,
Про що кричав в містах та селах,
Скажіть думки, чого бажаю?
Мені багато так не треба.
Хай світить місяць серед хмар
Та думки плинуть до Стожар
Та й, може, в правді є потреба.
Та скільки ж можна нам брехати,
Нести облуду та оман.
Не світять вікна, тьма по хатах,
Та серед вулиці дурман.
Церкви мовчать, не чути дзвони,
Та тільки вітер завива.
Та для думок мої препони,
Та свою совість забува.
Мені казали "горе нам,
Не той нам час, не ті події.
Не тії очі бачать нас,
Та лжа зліпила наші вії"