Я - грішний, шалений поет, дивлюсь в задзеркалля,
О, милая посмішка, небесний погляд, солоні вуста.
Твої. Твої всі спогади, всі помисли мої Мефістофеля,
Окликів жар у пітьмі, марення плоті, моя Пречиста.
Пастка за пасткою ти втрапляєш, та все безнадійно,
Виплутуєшся, а душа тріпоче так наче верта назад,
Та нема тебе поряд. Почуття і ті вміло симульовано
Твоїм добрим серцем, та яро відганяю цей здогад.
Я - грішний, шалений поет, дивлюсь в задзеркалля,
Дотик, поцілунок, обійми, хай привидяться. Нехай!
Медову свою любов проливаю з повнющого кухля,
Й попрошу наостанок, несамовиту її навік забирай.