Багато років проминуло,
Як я коханою була...
Мене любили і забули,
Моя ромашка відцвіла.
Чому ж, коли цвітуть ромашки,
Я знову згадую тебе?
І те що сина не впізнав ти -
Нічого вже не повернеш...
Дивлюсь я синові у вічі -
Вони твої, мов два вуглі.
Такі ж лукаві і сумні,
Такі хороші милі очі.
І згадалось, як колись:
Ми довго - довго так дивились-
Ти весь в очах моїх губивсь,
А я в твої й не надивилась.
Той погляд бачу і тепер,
Його довіку не забути,
І плин років його не стер,
Та жаль, цю мить не повернути.
04.09.1991 рік.́
