Насправді кожний прагне доторкнутись
Душею до краси й служити їй.
Бажає кожне серце розгорнутись.
Бо скутість завдає найбільший біль.
Відсутність повноти — це неприродно.
І серце без найвищого смаку
Приречено лишатися голодним —
Життя проблему має отаку.
Солодкі, чисті, чарівні стосунки —
Це те, без чого все життя пусте.
Хай в нас великі банківські рахунки,
Хай в нас є влада, та це все не те.
Всепоглинальна ніжність, що чарує,
Що зупиняє струм думок і час,
Що в серці насолоду генерує, —
Ось повнота, призначена для нас.
Стан вічності — це просто стан любові,
Що час перемагає назавжди.
Любов і чистота — такі умови
Для відчуття свободи й повноти.
Любов... Це шлях, мета і та коштовність,
Що заспокоює бентежний ум
І в ньому установлює безмовність
Блаженну замість нескінченних дум.
Любов — кінцева заповітна цінність.
Без неї всі скарби землі — ніщо.
Любов, і все. Лише таку відмінність
Між вічним і минущим я знайшов.
27.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
