Попереду життя… Вже загоїлась порвана рана,
Протікає воно, хоч було зупинилось на мить.
Переглянути все ми не можемо навіть з екрана,
Що на крилах мов птаха, у простір високий летить.
Не вдається в житті зупинити у горлі печалі,
Навіть генії часто з лиця витирають сльозу.
Лише зрідка когось зустрічає любов на причалі
І в окремих випадках зовуть блискавиці грозу.
Сьоме небо давно поміняло лице на світанку,
Яке сильні Атланти тримають іще на плечах.
Бережуть в небесах білу хмарку, немов полонянку
І сльозинкою роси горять в трав’янистих очах.
