В моїх устах лиш лине правда.
Вона і нищить все життя.
Мої слова немов образа.
Хоча ця правда каяття.
Ніхто не чує, зразу холод.
Кидають прямо на поріг.
Чому для всіх ця правда голод.
Я хочу знати без брехні.
Я теж брехала було часом.
Але життя навчило так.
Я краще правдою нап'юся.
Чи втоплюся в ріці образ.
Моє життя неначе гірки.
Не бачу білого рядка.
Ти намалюй мені підказку.
Де я звернула в це життя.
Чому прийшло гіркіше брехнів?
Чому ця правда як чума?
Я намалюю собі серце.
Зітреться чорна полоса.
