«Сьомий день, як сонце нездужає -
Світ чекає свого сотворення»
Анна Багряна «Сонячна хвороба»
Мить чаруюча в двері стукає.
Так було, що «нічого нема»
І між Всесвітом і між пусткою
Затаїлася сцена німа.
Доля миті. А може й менше...
Ми не знаємо до пуття.
Бах!!! Велике «нічого» умерши,
Народило велике Буття
Затрусило від хвилі нейтронної,
Наче з хлопавки обпекло.
Все з краплини з’явилось мікронної…
Хоч краплини тоді й не було.
Ось вже є і травинка і Сонце,
І Платон і Сократ є і я.
Все є зародок в оболонці,
Все – пилинка малюсінькая.
Все з’явилось – і час і простір.
Хронологія вже пішла.
Наче кинув хтось зверху кості –
Ставка виграшу немала.
Спали вже небуття окови.
Дивний випадок дивного створення -
Новий час із старої основи.
Світ діждався свого народження.
