Ніхто не йде цим світом один -
За кожним слідує його паства
Минулих радостей і нещасть, -
Мовить до нас Господь
Передчуттям листви,
Що буде дарована нам весною;
Мовить квітами у передпокоях
Неосяжного царства сонця.
Серця мого досі ставало на всіх,
Хіба воно не змогло б вмістити
Й тебе?
Небо розвиднюється і, як в дзеркалах,
Землі омиваються у воді.
Втратила лік віршам, що пишу тобі:
Слова линуть за хвилями талих снігів.
Добре, що так, добре, що так, любий мій,
Що нам не випало йти цим світом одним.
Хай про це нагадує тобі
Пульс у лівій руці,
Нитці до серця,
Хай про це говорить тобі
Кожна риса
Мого лиця,
Ехом до слів Господніх:
Ніхто не йде цим світом один.
За кожним
Слідують
Мутні весняні води і
Паводки теплоти,
Ніжності і гріхи,
Спалахи від подій,
Тіні людей і
Ті,
Хто просто міцно тримає
Наші долоні.