Жалкую я,за днями, що я втратив,
Години, кинуті на вітер.
Слова мовчазні між коханням
Що я себе мовчанням
в часі звабив.
Жалкую я,
Що я не відповів,
Немов мені казати не про що
Та що свічки не чути більше спів
Тебе бажаю… серед полум'я свічок.
Бажать тебе,
Та пестить погляд ніжний
Терпіть розлуку, з вірою, що прийдеш
Що незважаючи на муку
Нам промінь, в лист, слова напишить,
« що для кохання не будують меж».
Що пройде все.
Що буде все як завжди.
І промінь зорі, розповідь під вечір.
Який так схожий на безумство правди
Та Місяц, що так пестить плечі.
Жалкую я,
Що час все вередує.
Та кресліть дні в календарі
Знов січень за весною нам жалкує
Та трохи повертає нас у дні.
Та кожен день
Зриваю аркуш вранці.
Я , з сумом, порахую дні.
Я серед тих, що вибрали в обранці
Безумні та лихі календарі
