Особлива квітка ця є.
Пелюстки на дощ складає.
А вони вузькі, гостренькі,
Є рожеві, є біленькі.
Не пуска стебло з землиці,
Тільки з теплої водиці –
Зі ставка чи з озеречка.
Листя в квтіки, як сердечка.
(Латаття)
Любить їсти струм вона.
Із водою – голова.
Розпрасуєш нею речі
Для дорослого й малечі.
Будь уважним з нею ти –
Може тіло обпекти.
(Праска)
Дикий грізний є цей звір.
Вуха гострі, пильний зір.
Є він із сімейства кішки.
Тільки їсть ніяк не трішки.
Спина жовта, груди – білі.
Чорні смужечки по тілі.
Голосно реве, як злиться.
З’їсть кабанчика, лисицю.
(Тигр)
Любить луг, траву зелену
І потертися до клена.
Має роги, хвіст і дійки.
Очі – круглі, мов копійки.
Не вівця це, не козина.
Що ж це, діти, за тварина?
(Корова)
Є великі та малі.
Служать людям у селі.
Ні, не кінь це, не корова –
Сіє, оре, возить дрова.
Їде шляхом – «дир- дир-дир»
І солярку їсть - не сир.
(Трактор)
Їздить, мабуть, ним півсвіту –
І дорослі люди, й діти.
Твердо вріс у нашу еру.
Корпус в нього – не з паперу –
Металевий, треба знати.
Вікон в ньому є багато.
(Автобус)