Що сказать тобі, не знаю,
Сам не розумію, що я відчуваю,
На яву, не треба я тобі,
А лиш тільки уві сні,
Приходиш завжди ти,
І в обіймах засинаємо ми.
А так хочеться в реальності тебе обійняти,
І просто порозмовляти...
Щоб розказала ти,
Про кого в тебе сни,
Про що ти мрієш, що бажаєш,
Чи хоч щось, до мене відчуваєш?
Але поки, розмовляю лиш у снах,
Засинаю з поцілунком на твоїх губах,
Обіймаю за талію і волосся тебе,
І вабить тіло твоє,
Але боюсь втратити тебе, навіть у снах,
І обіймаю міцніше, щоб прогнати страх.
Ти грішний ангел, що душу забрати прийшов,
Та я не проти, готовий віддати знов і знов,
За посмішку твою,
Я з радістю помру,
За поцілунок, готовий убити себе сам,
За слово "люблю", навіки я своє життя тобі віддам.
Я чи потрібно це тобі?
Боюсь спитати, і ти не кажи,
Краще буду розмовляти лиш з собою,
Ніж в реальності з тобою.
Ти повинна зрозуміти,
Коли немає мрій, немає чого жити,
І мрію єдину, тебе,
Не хоче втратити серце моє,
Просто приємно, серед сірої осені, що в душі,
Побачити промінчик сонця, що усміхається мені,
Хай навіть уві сні,
Але тільки, щоб поруч була ти.
ID:
783326
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.03.2018 10:29:23
© дата внесення змiн: 22.03.2018 15:04:55
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|
