«Знайомий номер»
Йому так мало було потрібно для щастя
Лиш зазирнути в її карі очі
І неважливо яких карт масті
Щораз просинався він о півночі
Його так рвало смутком за нею
Пальці б набрали номер знайомий
Він би назвав би її своєю
Та був фінал вже тому відомий
Йому хотілось усе забути
Витерти пам'ять, усе спочатку
В келих налляти собі отрути
Ну і поставити жирну крапку
Йому хотілось втекти до лісу
Йому дерева там стали друзі
Світ весь послати кудись до бісу
Білою фарбою на чорній смузі
Йому боліло щоразу гірше
Радо втопився він в алкоголі
Та обіцяв вже не пити більше
Серцю своєму вписав паролі
Віталій Прокопович……
04.12.2017.