П'ять літ горить моя земля,
П'ять літ горить і не втихає
І співчуття чомусь нема,
Ніхто вже сина не вертає.
Не співчуває блудний світ-
Дитя без батька- сиротина,
Забрала смерть весняний квіт,
З життя пішла чиясь дитина.
Їх тисячі- небесних зір,
Ранкових янголів, Господніх,
Хрести у ряд видніють з гір-
Тут смерть панує неприродньо.
Тут Кемерово, в всіх кутах,
П'ять літ смертельну точить рану,
Де море крові на руках
І де не Господу Осанна.
Де задихається земля:
Від болю, кривди та зневіри,
Чом співчуття ніде нема,
Де мою землю топчуть звірі?
Тут Кемерово кожен день
І кожну мить- хвилину кожну,
Вже п'ятий рік сумних пісень
Співа народ- в могилу ложить.
П'ять літ горить моя земля,
П'ять літ горить і не втихає
І співчуття чомусь нема,
Ніхто вже сина не вертає.
