1.
Так сталося – моя ти сама перша,
До мене ж – в тебе кiлька їх було...
Дiсталась вже досвiдчена партнерша,
I в нас потроху з досвiдом "пiшло",
Вiрнiш – пiшло-поїхало i, згодом,
Життя без тебе вже не уявляв,
Бо став я з "самоходом" – скороходом!
I швидшi темпи у життi узяв.
Вже як було, не буде – точно знаю!
Пiзнав я свiту трiшки кращий сорт,
То ж розвороту вже назад немає,
Бо це вже – необхiднiсть, ще й комфорт!
2.
Але ж далеко ти була – не розкiш...
Вже вiдбуяли першi почуття...
А тут – то не заводишся, то глохнеш...
I знову – отаке воно, життя!
3.
Навряд чи хто спiвав для тебе оди
I я тебе то лаяв, то благав...
Однак, такого почуття свободи
Не за одним кермом не вiдчував!
I от не знаю, як-би пояснити
Таку взаємодiю протирiччь...
Що не боявся я тебе розбити,
Хоча й берiг, хiба у цьому рiч?..
Не знаю i навряд коли вгадаю,
Та нам на користь негаразди йшли...
Тому, мала, я iстинно вважаю,
Що ми нiвроку парою були.
Пригоди були порiвну й секрети,
Мiй вiтчизняний "мiнi", мiй "жучок",
А зараз ти в якому станi, де ти?
Серед багна, чи серед квiточок?..
