Шкода, що там , де потрібне рішення серця - раптово проривається твій мозок, сумніви, страх і ще тисячу тупих думок. І часто вони виявляються сильнішими за тебе , а згодом навіть перемагають тебе. Ти розумієш, що цим тільки робиш гірше для себе, але щось таки паралізує тебе, не дає припинити катувати свою душу. Їсиш себе увесь час , думаєш, що зробив не так, чому так вчинив, матюкаєш себе за те, в чому по суті не винен, адже всі ми люди. всі ми маємо сумніви, придурковаті думки, тупі вчинки, за які нам соромно , або про які ми шкодуємо.
І ти сидиш біля розбитого корита- і так ще тисячу разів, допоки ти не навчишся нарешті керувати своїм життям самотужки ( впевнено, без будь-яких внутрішніх заскоків) ,допоки не зумієш приймати свої невдачі і помилки спокійно, розуміючи, що ЦЕ НОРМАЛЬНО, не нормально - це коли ти не помиляєшся. бо це означає, що ти нічого і не робиш. Не варто картати себе за те. що ти не виправдав чиїсь сподівання, ( хоча це буде важко), або засмучуватись через те. що не втримав щось особливе на твій погляд. Життя дає людині як і багато перешкод, так і багато шансів упіймати своє щастя.
