гей ти, хто виходить покурити у трусах тютюново усміхаючись сонцю
гей ти, хто цілується з першими зустрічними жінками
гей ти, хто літає набережними вітрами босоніж не боячись пошматувати стопи розбитими пляшками
гей ти, хто шукає домівку на вечір бо закінчились гроші на пиво
гей ти, хто заснув на балконі й не зважає на голубів що видзьобують учорашній сидр з перевернутих пляшок
гей ти, хто мчить у інше місто заради кохання чи заради друзів чи заради будь-чого що змусить забути хто ти і про пастки у які завели ці вулиці
гей ви усі хто скидає недопалки у бляшанки з-під пива й сміється стискаючи у фільтрах сльози й страх перед завтра
гей ви усі стражденні веселі й божевільні живі й померлі що приходять мені уві сні
гей усі ви почуйте мій вигук!
гей ти хто читає цей текст сидячи в транспорті чи удома чи у полі тонучи в канабісі
гей ти хто слухає цей текст з моїх вуст з чужих вуст чи зі своїх вуст читаючи уголос
гей ви усі хто кохає і кохає кохати і цілується аж допоки сонця не перестане буде видно чи то через захід чи то через неможливість більше відчувати ніг і землі і узагалі бодай чогось окрім пустоти під ногами
гей ви усі пінбольні м’ячі що відбиваються від стін міста заплющуючи очі слухаючи музику намагаються вловити кожен тремтливий момент що вислизає крізь пальці наче тендітний метелик і ловлять кожен дзвінкий пінбольний удар об міські стіни надіячись на найвищі очки наприкінці цієї дурнуватої гри у життя
гей ви хто зайнятий невідкладними справами й біжить назустріч проблемам з гордістю приймаючи кожну вибоїну на дорозі до смерті
гей ви усі ніжні вогники що світять мені уночі коханням і вічним голодним спалахом життя і лікують ці високі мури божевілля в яких я теж заточений
гей ви усі що надихають мене писати вірші
гей ви
давайте потанцюємо!
