Море, море! Горе, горе!
Скелі піна,крики птах.
Ції скелі, мов в дозорі
Звідки прийде буря-страх.
Загордились тії хвилі
Наша піна краща значно
Та завив над ними вітер
Не гордись, бо ти ледащо.
Ти кидаєшся на скелі
Мов би пес. Та ще саженний
Зачиняєш в бухту двері
Корабель там полонений.
То моя робота, хвиле
Розгортати паруса
Той хто буде мені милий
Того буду випаса.
Підганяти у дорозі,
Надувати ті вітрила
Все зроблю, що буде в змозі
Та здарую день щасливий.
Ви же, хвилі, злі від люті,
Піна знову в очі л’є
Та кидаєтесь на кручі
Забуваючи про все.
Тихий день прийшов додолу
Хвиля стихла та мовчить
Корабель вже мчить до дому
Вітер щоглою скрипить.
