* * *
Давай присядемо на березі ріки,
Щоб милуватися прозорою водою.
Немов вода біжать наші роки,
Усе найкраще забираючи з собою.
З дитячих мрій те вічне джерело
Ще виграє, як в сиву давнину.
І скільки б близьких в мене не було,
А я все згадую тебе чогось одну.
Старенькі верби, віттям над водою,
Гойдаються під пісню колискову.
Мов зачарований милуюся тобою,
Живу надією, що усміхнешся знов.
І образ твій у дзеркалі води,
Хай не зникає разом з течією.
Як згадка юності ти приходи сюди,
Щоби навік зостатися моєю.
25.03.2003р.(Михайло Чир)