Від пекла – до раю всього лиш півкроку,
Від пекла – до раю всього лиш півмиті.
І все через ту навіжено-жорстоку
Розлилися маки криваво у житі.
Ще мить – побратим був під боком у пеклі,
Ще крок і ти знав навіть чим він там дише.
Побігли зі скроні дві цівочки теплі,
Так кольором схожі до стиглості вишень.
Ще мить – і не пахло нікому тут раєм.
Хоч мріяв тут кожен про рай на цім світі.
Так небо скривилось від болю…Ридає.
Розхристана доля упала на вітрі.
Усе – за півкроку, усе за півмиті.
На віддалі Місяця – Каїн довіку,
Згоріли мости і обірвані ниті.
Зомліла душа від нестерпного крику…
Гарний до болю вірш. Я почав складати майже такий самий "Побратими", та мій товариш переконав мене закінчити його позитивно, що я і зробив. Може Ви його читали. Якщо ні, то він викладений на моїй сторінці 27.12.16. Якщо буде можливість і бажання подивіться.