Він написаний від імені чи ж не улюбленішого персонажа за всі три частини
Той самий випадок, коли коробить від емоцій взагалі
тому що їх не має бути із цією людиною і в цій ситуації. І радість, що він вижив - така ж нестерпна, як і страх, що помре. І щастя для всіх апріорі неможливо, комусь треба піти. Навіть якщо піти - це закрити Двері по той бік... Та, зрештою, кому ще йти, як не тому, кого не мало бути початково?))
А взагалі Фенікс - чудо, яке спершу хоче одного, розчаровується (хоча тут, певно, не зовсім правильне слово), з усіх сил намагається витягнути щасливий білет для себе, забивши на свої принципи і совість, а в кінці робить третє. І за цими метаморфозами надзвичайно цікаво спостерігати
