Світ нині ніч і бридня!
І це навіть краще, – я прислухатимусь...
В обіймах тісних ночі
і дня
Бога любитиму
і теплі слова казатиму...
Бог же – в кожному братові!..
Господи й брате, чуєш –
як ранок кличе?..
В ранку, який відвернеться
від Сонця, день –
Розмащує сльози його
по хмарах й обличчю...
Любов – жар!
Як жар кличеш – прийде...
Не відаю – що думає
Божа Мати...
Бо що ж? –
з полину нелюбовей
і буряків натертих
можливо світ говоритиме
в передчутті смерті –
дондєжє
матом!..
і я, розумієте, Бога любитиму...
в тісних обіймах
ночі і дня...
і Богу теплі слова казатиму!..
Як це переживатиме Божа Мати??
...Рим зітнув матом – вазу –
й загинув – у танці!..
В Сонце правди –
як в сонце, що сідає на заході –
вся глина – червона журба:
як тосканці...
Як під вечір журба тосканська!..
Боже! а людина ж –
обпечена глина,
Лиш обпечена – дзвінка,
роси й води втрима:
і в росі дивина...
Роса ранку і Духа
у них прилина!
З Благовіщення
і благовіщенням
прилина...
1.05.2008
