Ніч вичахла. Ранок стукоче в віконце,
Заштовхує світло до сонних кімнат.
Вирівнює скручені промені сонце
Під звуки пташиних дзвінких серенад.
Ромашки напнули, немов молодиці,
Біленькі хустини, шлють дневі привіт.
Кудлаті голівки знесли чорнобривці,
Красою і пахом наповнюють світ.
Качата зайняли сере́дину ставу,
Пірнають, наставили вгору хвости.
Дуб липі складає любовну октаву,
До «мила» не в силі він риму знайти.
Його підбадьорює вітер крилатий,
І розум одразу іде в вар’єте –
Знаходиться слово і віршик читати
Дуб липі береться. Та чує – цвіте.
Такий ось цей ранок на фініші червня –
Із подихом м’яти, із блиском очей.
Добро засіває в мені, наче зерня,
І кросна любові у просторі тче.
Кросна - діалкт., полотно, тканина.
Трохи відкоригувала. Ну, як завжди. 
Гарний видався ранок. 
