Чекаю ночі, щоб скоро заснуть,
До мене сни чудові прийдуть,
І в цій утопії життя,
Пірну собі у небуття.
Піду туди, де нікого ще не було,
І стану я в зачароване коло.
Знайду безодню синіх дівочих очей,
В які дивився б сотні ночей.
Дивився б у них, наче у казку,
Чи не дадуть вони мені підказку.
Як господиню їх причарувати?
Чи троянд червоних нарвати?
Чи з неба зірочку дістати,
Чи з ромашок сплести вінок?...
Ні!.. Я буду кричати,
Що хочу її цілувати,
Що хочу торкнутись губами до губ,
Що хочу відчути ніжність рук!...
Я вип'ю весь кохання трунок,
Що зготувала мені ніч.
І з зачарованого кола
Я вийду інший,
Не такий як був учора.
Прокинусь я і знову
Чекатиму ночі, щоб скоро заснуть,
Вночі до мене сни чудові прийдуть.
