В ніч купальську чудну
над водою одні
цілувалися явір з калиною.
Як дрімали поля,
небо стихло у сні, –
з чарівною зустрівсь я дівчиною...
Як дрімали поля,
а в полях та й туман,
ой, туман той молочно-сріблистий
жита рунь поливав,
кучерявив твій стан, –
ми ішли по долині імлистій.
А в долині німій
пурпур-квіти цвіли,
ти віночок плела променистий.
Золотився вогнем
ранок в шатах імли,
як минали долину імлисту.
І пішли
ми, пішли,
нас вели почуття
на розлоги полів синьоокі.
Тільки співи дівчат,
ой, та співи життя
розпливались
широко,
широко...
Не розложистий гай
під горою шумів,
не зозуля в гаю тім кувала, –
в ніч купальську чудну,
як тебе я зустрів,
ти про щастя натхненно співала.
Паўлюк Трус
У купальскую ноч
У купальскую ноч
над прасторамi вод
цалавалiся явар з калiнаю.
Як драмалi палi,
засынаў небасвод, -
я спаткаўся з чароўнай дзяўчынаю...
Як драмалі палі,
а ў палях ды туман,
ой, туман-малачай серабрысты
жыта рунь паліваў
і кудзеліў твой стан, -
мы ступалі далінай імглістай.
А ў даліне ў цішы
чырвань-кветкі цвілі,
ты вяночкі пляла прамяністыя.
Залаціўся агнём
золак ранні ўдалі,
як мінулі даліну імглістую.
І пайшлі,
і пайшлі
мы на вольны прасцяг,
у прасторы палёў сінявокія.
Толькі спевы дзяўчат,
ой, ды спевы жыцця
усплывалі
далёка,
далёка…
Не развесісты гай
гаманіў пад гарой,
не зязюля ў гаі кукавала, -
у купальскую ноч
пры спатканні з табой
ты аб шчасці з запалам спявала.