Наснилось вночі. І забути не вмію.
З очей по обличчю солоні струмки.
Війна. Рвуться бомби. І мамину шию
Обвили отак дві маленькі руки.
Сирійське містечко. Від диму так душно!
Не тільки від диму — ще й труп вже смердить,
Який обіймає дитина. І в душу
Мені проникає цей сморід і дим.
І ще проникають у серце ці очі.
Чого не насниться людині вві сні?!
Мир в світі — це все, все чого я так хочу!
Ця дівчинка дивиться в душу мені.
Я зняв її з трупа. Забрав із собою.
Прокинувся. Ранок, красивий такий,
Вітає зорею мене золотою.
З очей по обличчю солоні струмки.
25.03.2018, Чернігів
