На захід сонце, запах матіоли,
П’янить серця таким ще юним літом,
Цвіте наш сад сьогодні як ніколи,
Він пам’ятає все, що пережито.
Твої найперші несміливі кроки,
Загорнуті в безсоння мої мрії,
Признання полохливого неспокій,
Через роки вуглиночкою гріє.
Веселка, дощ і зайва парасоля,
В руці рука, щоб вже не розлучатись,
Подарувала нам кохання доля,
Як діамант на тисячу каратів.
Наш сад, наш дім – вінець і нагорода,
Дитячий сміх і друзів привітання,
Хай кажуть, не буває в долі броду,
Дорога наша – це наше кохання
Надія Семена