Жили собі баба й дід,
Себе ще добре почували.
Дід на ліво підти міг,
Баба сумувала.
Завели собі курей,
Чомусь півні не приживались.
Клопотавсь старий Семен,
Без півня кури бідували.
Дала грошей баба діду,
І послала на базар.
- Повертайся до обіду!
- Який півень? Є Назар!
Пропили майже всі гроші,
Вже й базар скінчився.
Згадав Семен, грошей трохи,
Біля Векли зупинився.
Півень худий та обдертий,
Баба в клунок запихає,
- Зачекай - Семен до Векли,
Півня в неї забирає.
Тикнув гроші, що лишились,
Додому ноги поволік.
Із бабою посварились,
Був упертим чоловік.
Кинув півня у курник,
Сам присів на лаву.
Там піднявся галас й крик,
Пір’я в сторони літало.
Злетів півень на підводу,
Під голову крило поклав.
- Зупинися, може годі? -
Сусідський півень завітав-
Сильніші голови поклали,
На тому світі спочивають.
Не лякай ворону-гаву,
Над нами, що літає.
Я відповідь свою тримаю,
Не зволікай, а відійди.
Якщо її я прозіваю,
Наступній будеш ти!!
