Глядить у душу небо синім оком... (переклад)
Глядить у душу небо синім оком,
Туманів сизих над землею сто ватаг…
Умить тонкий промінчик ненароком
Торкнувсь мене, мов загадковий маг…
І знову мжичка кропить сиві гори,
Пропав пташок горластих переспів…
Стискають небо хмар холодні шори
І крає тишу піднебесний гнів.
Усі ми грішні у своїх жаданнях,
Тепла волієм та ідуть дощі…
І хори дум в безплідних намаганнях
Шукають парасолі і плащі…
Глядит мне в душу небо синим оком...
Глядит мне в душу небо синим оком,
Седой туман окутал томный шаг...
А тонкий солнца лучик ненароком,
Коснулся тёплым блеском будто маг.
И снова дождь кропит немые горы!
Не слышен птиц уютный перепев...
Сжимают небо туч холодных шоры,
И разрывает тишь небесный гнев.
Грешны, увы, в своих желаньях бренных:
Хотим тепла, а в душу льют дожди!
И мыслей хор бесплодных, и нетленных
Лишь вторит небу — просто подожди!
м. Будва, Наталія Калиновська.
Мені надзвичайно приємно! 
Дуже гарно! 
