Колодязь стоїть, край дороги під хатою,
А поруч черешня цвіте.
Пропахла вода із колодязя м’ятою,
Бо в затінку м’ята росте.
Із липи черпак на лавчині всміхається,
Напийся! Колодязь зове…
В черпак дерев’яний вода наливається
Із цвітом – черешня цвіте…
Як спека візьметься, ідуть до колодязя,
Здається, із всього села.
А взимку напитись у грубому одязі,
Сюди хуртовина вела…
Колодязю, доленько, рідний колодязю,
Ти спрагу усім тамував…
І тут навіть вої у княжому одязі,
Водицю пили із відра.
Колодязь стоїть, край дороги під хатою,
А поруч черешня цвіте.
Пропахла вода із колодязя м’ятою,
Бо в затінку м’ята росте.
Гарно!Нехай завжди з цих колодязів було кому набирати воду.Бо тільки так живе криниця.
