Я іду до тебе, Ти мій Боже,
Йду таким, яким менЕ Ти створив.
Йду шляхами, якими я можу,
Йду з гріхами, які по дорозі зустрів.
Свою душу, вбиту любов"ю людською,
Я до суду, на терЕзи веду.
Вона у страху, вже не знайде спокою,
Бо вона вже відчула біду.
Гірка правда у горлі порпоше.
Я солодким гріхом, її знову зап"ю,
Бо мій погляд вже, час запорошив,
Вже напомацки цвях в твої руки я б"ю
Моїм мукам вже вічність в дарунок.
Я вже Твій, лише крок ще один за межу...
Прошу в Тебе, лише один ранок
У якому босОніж, по росам біжу.
Ще разок я глянУ на ту квітку,
Що дала цьому світу красу.
Ще разок, до кохання у клітку,
Я від серця шматки віднесу.
І дитинству загляну ще в вічі,
І з собою візьму свою грудку землі
А тоді вже запалюйте свічі,
Бо ім"я вже моє, хтось вписав на крилі.
