Снилось Львівське шосе і "десятка" з людьми у салоні
Снилось Львівське шосе і "десятка" з людьми у салоні.
Наче рідні усі... До кондуктора: " Прошу квиток!"
Вже позаду Хмельницький. Катіон - ми немов на кордоні...
А які то часи? Мабуть юності перший виток...
Ні бігбордів, ні МАФів не видно ніде а житами
Колосяться поля, по два боки до мого села.
А над житом у небі прокладений шлях журавлями,
І веселка яскрава пів світу немов обняла...
- Я тут вийду, будь - ласка спиніться, пройдуся житами...
Нарву синіх волошок, ромашки у косу вплету.
Там, за полем - село і уже зачекалася мама.
Я поїхала в світ, коли сад її був ще в цвіту...
Зупинився автобус. Так різко, що я аж проснулась.
Із автобуса вийшла. Ні жита, ні поля нема...
Подивилась навколо здивовано я, озирнулась,
Пошматована кимось, розділена стогне земля...
Плачуть нові хати і благально плакати з віконниць
Мов кричать страшним криком по білому чорним : "Продам!"
Час із ними - немов той газда на базарі невольниць:
Батогом всіх шмагає й кричить : "Усміхайся, мадам!"
Валентина Дацко - Урода
14/10/2018
