Ще сонячне світло розцвічує радістю сад,
ще небо не вкрилося хмар безпросвітньою тінню...
Встеляє стежини в саду золотий листопад —
приймає земля у дарунок цю розкіш осінню.
Вдихаєш у захваті пряний, терпкий аромат,
(є в Осені смак – обирає чудові парфуми).
Вслухаєшся в звуки прощальних осінніх сонат –
це знов забриніли зажури співаючі струни.
І ніжиться серце в полоні мінорних думок,
усіх почуттів позабутих здіймаються хвилі.
А Осінь вдягає з барвистого листя вінок
й у небо з птахами летить, де хмарки посивілі...
Ілюстрація: Юрій Врублевський "Осінній сад"
