Люди люди, це комашки
маленькі ніндзя-черепашки,
які зникають у безодні
й складаються мов карти в сотні,
а то й в мільйонність різних фраз
і вибухають немов газ,
немов повітря із балонів
із кульок, клоунів, альбомів
ховаються в калюжах слів
щоб здатись дужче ти схотів,
щоб руки опускав щодня
і забував: хто ти, хто я,
як сухість листя восени,
як зсохлі на стежках кроти,
як нескінченність у вогні,
щоб забував: хто ти, хто всі,
як маріонетки у вітринах,
як темнота у магазинах,
як зрізані кути альбомів,
які зникають у безодні.
Тож хочу, щоб ти зрозумів,
що люди це лишень комашки
маленькі ніндзя-черепашки.
