(роздуми біля труни солдата)
Зібрались люди і уся родина,
а над труною лине „Заповіт“…
У домовині молодий хлопчина –
і він уже покинув грішний світ!.
У ірій відлітають соколята
з дорослими орлами, в небеса.
Лиха війна… Та ненажера клята
їх поглинає. Чути словеса, –
Зате в тилу у нас усе в порядку!
Нам пропонують вкотре нову путь…
Ростуть квартплата, ціни та податки,
і пики у чиновників ростуть.
Вже незабаром знову обирати,
до урн посунуть старці й пацани,
а серед них – такі, прості солдати!
Немовби на заклання барани…
Невже не зрозуміло нам блаженним –
не буде краю доти цій війні,
поки собак не виловим скажених,
поки катів нестимем на спині!
Аби безвихідь люту подолати
і одоліти той бездонний вир –
потрібно разом із колін вставати,
лиш перемога забезпечить мир!
29.10.2018
"тікі-так"-сказав і другий,
поки що з побідой ...туго...
а побіди - "нєт-і-нєт"...
