Я у душу закрию двері...
Щоб ніхто і ніколи не зміг,
Будувати там каруселі,
Від яких тільки смуток, не сміх.
Вже не буде до серця дороги.
Тільки терни високі, колючі.
Вистачає мені застороги,
Від усіх отих слів болючих.
Відтепер чужі будуть очі.
Я емоції буду ховати.
Буду тільки звертатись до ночі.
Буде тільки вона усе знати.
Я не хочу жити брехнею.
Мене нудить від лицемірства.
Більш рішучою бути треба.
Як сумую я за дитинством.