— Ой, кума, ти звідкіля?
(І торбинка нелегка).
— На "Привозі" я була,
півника шукала,
навіть курки не знайшла,
шинка вчарувала
і кров'янка запашна,
вирізка, гомілка...
— Та кажи вже, що взяла?
— Сало на соломці,
шкоринка в солонці.
— Що купила? Покажи...
— Краще ввечері зайди:
встигну холодець зварити
ще й узвару літрів три.
—З чого буде холодець?
— Причепився, от капець...
Із ший курячих, з чого ж!
—З чого?
Ще не їв із ший курячих,
їв з хвостів товстих, телячих.
— Знаєш, куме, не навчай,
бо подам холодний чай.
Пенсії у нас які?
То ж бракує на хвости.
Шийки схожі, лиш малі.
— Схожі.., вигадала теж...
Кісточки, а м'ясо де ж?
— От причепа до жінок!
То візьми собі бінокль,
придивись великим оком
м'яса з ший, як із хвостів,
тільки б їв та не упрів...
— Добре. Взяти що до столу?
— О, це діло і розмова:
принеси до столу гуску,
а я виставлю капустку;
не забудь шматочок сала,
в мене хріну є чимало;
якщо є свиняча рулька,
в мене смажена цибулька.
— Що ти кажеш, кумця мила,
де такого взяти сила?
— Ти ж вередував неначе?
Шиї, бачите, курячі.
Як піднімуть ще тарифи
(хай би всі пішли на... рифи),
їсти будеш сочевицю,
уві сні скуштуєш птицю.
Таня СВІТЛА
11.2018 р.
