Калина біля хати,
Все серце моє крає.
Нагадує все рідненьке,
Аж душа завмирає.
Нагадує ту хату,
Ту нічку і те поле.
Нагадує і працю,
І руки втомлені твої...
Моя матуся рідна!
Ти знаєш, як сумую.
Як згадую ті дні чудові,
Твої повчання й мої сни.
Як добре нам було з тобою,
Поговорити на самоті.
Як я згадаю ті пророчі,
Але живі іще слова.
Як ти сказала:
Живи, як хочеш,
Бо це лише твоє життя.
І потім ніжно так,
Мене обійнявши додала:
Доню, ти ж не забувай.
Свій рідний край і теплу хату.