Якщо не зможеш йти, то понесу, Туди, де впали зорі, хочеш? Шукаю в них цю неземну красу, Ти ніжно щось мені шепочеш. Якщо тебе дістав холодних світ, Створю ще кілька серед неба. І мої лапи, наче лід, я чорний кіт. Не плач, не плач -- не треба. Якщо набридне раптом усміхатись, На душу впаде сніг, потім пісок. Я просто буду поряд залишатись, В тобі одна з моїх кісток. Присвячено тій, в якої волосся пахне свободою. 14.11.18 © Стася (Максим Стаськів)
ID: 816181 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 03.12.2018 20:37:06 © дата внесення змiн: 03.12.2018 20:37:06 автор: Моряк
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie