А ти - відчуй, як легко гомоніла
Діброва вітром, вірила в дива!
Моя любов як пташка все летіла,
А ти в коханні щастям оживав!
Я вірю: небо сяє так безмежно!
Неначе вічність, ніби віри сон.
Тобі любов несла життя бентежність,
А квіти не були тут осторонь,
Бо наші зорі - ніби цілували
Прекрасні руки мами, бо тобі
Любити щастям, вкрити покривалом
Зелені схили, ніби у журбі
Горбки схилились, тихо нас попросять:
Прийду у час - осінній, бо без меж
Кохання наше... а на травах - роси,
А ти мене легенько так візьмеш...
За руки, потім ніжно обіймаєш,
Як може тільки вічність і добро...
Моя природо! Тиші й небокраю.
Моя любов... тебе плекав народ.
А ти знайди всі квіти-материнки,
А ти відчуй, як звіробій шумить...
До тебе прийде осінь і гостино
Заманить щастям, скоро - до зими...
Але я вірю: теплота прилине
Бажанням щирим вірити в літа!
І нам несла плоди душа-калина!
І нас любили нічка й доброта.
20.10.2018. 14:24.
